ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Для колізій внутрішнього права характерним є те, що у конфлікт можуть вступати:

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Для колізій внутрішнього права характерним є те, що у конфлікт можуть вступати:

 

-         норми, які видані в різний час, але покликані регулювати одноманітні відносини (колізії у часі);

-         норми, видані різними правотворчими органами з одного і того ж правового питання (ієрархічні колізії);

-         норми, які регулюють правовідносини у різних територіальних одиницях (просторові колізії);

-         норми, що мають різний об’єм регулювання для ідентичних правовідносин (змістовні колізії);

        -   норми, що розповсюджують свою дію лише на певне коло осіб                                                     

     (персональні колізії).

Тому у внутрішньому праві  за Н.А. Власенком, колізію правових норм слід визначити як відносини між нормами, що виступають у формі відмінності чи протиріччя при регулюванні одного фактичного відношення [5, с. 23].

Неперевершеного значення має категорія колізії для МПП, що обумовлюється самою його природою. З точки зору М.М. Богуславського, якщо для інших галузей права питання колізії законів мають другорядне, підпорядковане значення, то тут колізійна проблема та її усунення складають основний зміст цієї правової галузі [9, с. 75], адже, як відомо, спершу МПП розвивалось виключно як колізійне право, завданням якого було вирішення конфлікту між юрисдикціями. Така позиція МПП вплинула на те, зокрема,   що в англосаксонській системі права вказана галузь права визначається доктринальносформульованим терміном “law of the conflict of laws”  (роботи Ассера, Дайсі, Сторі), тобто правом про конфлікт законів,  чим ще раз підкреслюється значення  саме конфліктних норм у регулюванні відносин з іноземним елементом.

“У міжнародному приватному праві колізія – одна з базових, основоположних категорій, що визначається як зіткнення, розходження, протиріччя між певними  законами чи судовими рішеннями різних держав, що породжує  конфліктні розбіжності в її правовому регулюванні” [10, с.116].

По-різному визначається термін “колізія” і в доктрині МПП.  Наприклад, О. Ейхельман при трактуванні колізії вважав, що зустріч норм різних законодавств назвали колізією статутів, тобто різноріччям різномісцевих законів, з різним змістом, по одному і тому ж предмету [11, с.7].  Про колізію, зіткнення законів, на думку Єрпильової Н.Ю., говорять у тому випадку, коли те чи інше правовідношення зв’язано з декількома правовими системами, що можуть бути потенційно застосовані для його регулювання [12, с.59]. Досить своєрідно описував колізію Брун М.І., який звернув увагу на те, що різні правопорядки по-різному трактують підпорядковані ним життєві відносини, а між тим, бувають випадки, коли життєве відношення тим чи іншим із своїх елементів стикається зі сферою панування декількох правопорядків, коли через це зіткнення накинути на дане відношення юридичний покров мають фактичну здатність декілька правопорядків”[13, с.5]. На думку Pillet’a, коли ставиться питання  про те, який із двох законів слід застосувати, то зміст питання з міжнародної точки зору може бути таким: яке з двох законодавств має право простирати свій авторитет на спірне відношення; хто той законодавець, тобто той суверен, який має право на те, щоб його настановам підкорялись стосовно спірного відношення [13, c.34]. Таким чином, колізія тут постає у якості конкуренції суверенітетів різних юрисдикцій. За Б.Е. Нольде,  кожний із законів, з яким пов’язано прововідношення, може претендувати на те, щоб регулювати це правовідношення. Це викликає стан, який звичайно описується терміном “колізія”, “зіткнення” різних цивільних законодавств через владу над правовідношенням [14, с. 4-5]. Для такого підходу основоположним є конкуренція між законодавствами.

 

 

6