ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Що стосується міжнародних договорів,

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Що стосується міжнародних договорів,

 то в них інколи розкриваються певні аспекти публічного порядку, як, наприклад, суверенітет та безпека, основні принципи законодавства, або міститься вказівка на незастосування іноземного права у разі розходження з публічним порядком [175, с. 209-210].

Отже для забезпечення основ правопорядку, основних принципів права, добрих звичаїв, моральності, суспільного порядку, фундаментальних принципів системи права, тощо, застосовується так званий “безпечний клапан”, “фільтр”, чи застереження про публічний порядок, який запобігає отриманню небажаних наслідків використання іноземного закону, що не відповідають основним засадам вітчизняного правопорядку.

Відсутність однозначного нормативного трактування поняття публічного порядку через невизначеність його змісту та багатоваріантність розуміння “добрих звичаїв”, “моральності”, “суспільного порядку”, тощо, якими намагаються описати ordre public, дозволили використати щодо нього назву “каучукового параграфа” [176, с. 35], а норми, де він закріплений, називають “каучуковими” [177, с. 45].

Та, крім того, що зміст публічного порядку може варіюватися у відповідності з вирішенням того чи іншого правовідношення, розумінням правопорядку в тій чи іншій правовій системі, його “каучуковість” проявляється і через зміну історичної епохи суспільства і права однієї країни. Так, французький юрист Р. Саватьє вважав, що зміст публічного порядку, який був закріплений у Кодексі 1804 р. вирішував охорону індивідуальної свободи, забезпечення суверенітету держави і міцності сім’ї та дотримання загальних правил моралі, але згодом його напрямки  розширились, і охопили в тому числі соціальну та економічну сферу, що дозволяє класифікувати різновиди публічного порядку [88, с. 202].

Поняття публічного порядку бере свій початок із середньовічної  доктрини статуаріїв та пов’язується з іменем Бартола. Як приклад дії публічного порядку того часу наводять  принцип, згідно з яким жінка не мала спадкових прав [65, с. 192]. Розвиток концепції публічного порядку пов’язують також з іменами Губера, Савіньї, Манчіні, і т.д., а вчення про публічний порядок вважають одним із найстаріших і ключових в історії науки міжнародного приватного права [178, с. 90].

Цікавим прикладом розуміння виключних обмежень застосування іноземного закону та, очевидно, публічного порядку, є їх  розкриття в 1861 році англійським юристом Робертом Філлімором. На його думку, існує безліч законів, спеціальна природа яких не є в гармонії з принципом Загального Права. Тому іноземне право не може бути прийнятним, якщо воно суперечить фундаментальним чи конституційним законам та практиці держави, що включає наступне: іноземний закон не  повинен бути не сумісний безпеці держави, він не повинен бути шкідливим для публічних інтересів держави. У відповідності із виключними обмеженнями, що виникають із моральних і релігійних міркувань, жоден іноземний закон, що наказує чи санкціонує інститут, звичай чи практику, несумісну із Законами Права, написаними пальцем Бога на серці людини, чи законами, що є об’єктом Його вираженого Одкровення, не можуть бути допущеними в Християнській країні [64, с. 11-15]. Прикладом неможливості застосування іноземного закону, що порушує релігійні почуття суспільства може бути, на думку Роберта Філлімора, зокрема,  виключення із спадкового статуту при спадкуванні без заповіту закону померлого єврея, що був обернений у християнство.

З часу свого виникнення ordre public ніколи не бракувало різноманіття інтерпретації 1).

Однак, значне різноманіття в розумінні  ordre public та багатозначність вкладеного в це поняття змісту спричинило навіть відчай у багатьох дослідників щодо можливості відшукання бодай якоїсь визначеності чи точності публічного порядку чи хоча б певних його критеріїв. Не можна надати точне визначення “публічного порядку”. Це одне з тих розпливчастих понять, які  надають праву гнучкості у випадках, коли вона необхідна [98, c.173]2), можливо тому, визначення змісту “публічного порядку” та умов його застосування майже в усіх країнах є в компетенції органів юстиції [181, с. 30]. 

В чому ж міститься функціональне значення публічного порядку? Загальновизнано, що у разі, якщо результат застосування іноземного закону є неприйнятним для вітчизняного правопорядку, слід скористатись застереженням про публічний порядок. Дія цього застереження полягає у незастосуванні колізійної норми вітчизняного права, та через це уникнення використання небажаної матеріальної норми  іноземного права, замість яких будуть залучені до правового регулювання матеріальні норми країни суду. Отже, за допомогою застереження про публічний порядок усуваються:

-колізійна норма країни суду;

-матеріальна норма іноземного права,

а замість них застосовуються матеріальні норми вітчизняного права.

 

78