ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Використання

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Використання

 застереження про публічний порядок безпосередньо в спадкових відносинах не є доцільним. Звичайно, вся концепція універсального правонаступництва базується на економічному устрої певної держави,  що опосередковується у праві власності – основі спадкового права; на думку Монтеск’є, норми права спадкування встановлені суспільством відповідно до політичних і цивільних законів окремої країни [187, с. 481], проте ці обставини самі по собі не є тією передумовою, що здатна викликати застосування застереження про публічний порядок. За загальним правилом іноземні спадкові закони у випадку їх використання за вказівкою національної колізійної норми не порушують політичні, економічні основи устрою держави та не протистоять національному законодавству, не порушують моральні та релігійні норми суспільства. Це означає, що публічний порядок повинен терпіти, аби настільки важливе правовідношення регулювалось не його законами, тому що суспільство не розсиплеться на частини від того, що в його середовищі живуть тисячі й мільйони людей, які незаконно успадкували, і що на заповіті опиниться тільки підпис заповідача, а не також і підписи двох свідків [185, c.82].

Теоретично є можливим застосування застереження про публічний порядок, якщо обраний колізійною нормою спадковий закон буде порушувати основні права людини, наприклад, за ознаками раси, релігії, національності, мови тощо. Як видається, у спадкових правовідносинах, що будуть регулюватись іноземним правом  слід виключити обмеження спадкових прав жінок чи незаконнонароджених дітей, що досить довгий час мало місце в деяких законодавствах [34, c.485], а також осіб іншого віросповідання чи національності. Так, наприклад, в деяких країнах не мусульманам не дозволяється успадковувати майно мусульман [188, с. 61]. За існування подібного роду обмежень, очевидно, не слід допускати дію іноземних норм на території національної юрисдикції. Однак тут необхідно зауважити, що зважаючи на світову тенденцію по урівненню прав дітей, що народжені в шлюбі і поза ним, чоловіків і жінок, розповсюдження надання іноземцям національного режиму [189, с. 171], в тому числі у спадкових правах, - обмеження дії іноземного закону стає все менше актуальним.

Особливо слід зупинитись на питанні взаємозв’язку правових норм, що стосуються використання прив’язки lex rei sitae, locus regit actum, lex personale та публічного порядку. В літературі по МПП із приводу норм щодо правового регулювання майна, особливо нерухомого, та їх спричиненістю публічним порядком країни місцезнаходження здавна точились дискусії. Особливо спірним моментом тут було (не) віднесення норм регулювання нерухомості до публічного порядку. Одні (Fiore, Weiss, Pescatore) стверджували, що через те, що держава вправі захищати свої політичні, економічні, моральні інтереси, вона суворо дотримується своїх законів по організації землекористування, форми встановлення майнових прав, та всього того, в чому зацікавлена економіка держави. Таким чином, до order public включались в тому числі і всі територіальні закони, що основані виключно на концепції публічного порядку [41, c.68-69], [185, с. 60, 63]. Інші (Chausse, Savigny) доводять, що компетентність  законів про право власності основане на самій природі майнових правовідносин, і від міркувань про публічний порядок не залежить [185, с.86-87].

Більше того, навіть форма заповіту інколи розглядається як така, що входить до законів публічного порядку, наприклад, у судових рішеннях та у представників доктрини через те, що подібне ствердження не ображає вуха і не видається юридичною неможливістю [41, с.180]. До того ж, деякі автори наголошують на застосування застереження про публічний порядок і при визначенні дієздатності особи [190, с. 110].

 

81