ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Дія імперативних

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Дія імперативних

 норм виражається в тому, що  імперативні норми заздалегідь направлені на обмеження договірної свободи для захисту тих, кому це необхідно, із точки зору законодавчих інтересів [150, c. 78]. За визначенням С.С. Алексєєва, всі юридичні норми мають офіційний, державно-зобов’язальний, категоричний характер, і в цьому сенсі всі вони – імперативні. Проте ступінь їх державної обов’язковості різна [39, с. 65]1).

Так,  норми внутрішнього цивільного права, що є імперативними, не застосовуються до правовідносин спадкування як у випадку дії колізійних норм, так і за наявності вираженої автономії волі спадкодавця, яка встановлює право, що буде застосовуватись до його спадкування, і застосовуються лише у випадках регулювання правовідносин правом країни суду. Друга ж група норм, що отримала в доктрині назву “надімперативних норм”, “норм прямої дії”, “норм безпосереднього застосування”, “абсолютних норм” “суворо обов’язкових”, “суворо імперативних”, “імперативних національних норм”, “імперативних норм в МПП” (regles d’application immediate, Eingriffsnormen, directly applicable rules, mandatory rules, substantive laws, etc),  буде застосовуватись незалежно від зазначених вище факторів. У будь-якому національному законодавстві містяться такі імперативні норми, які через свою особливу значимість повинні застосовуватись завжди, незалежно від застосовуваного права, що визначене сторонами цивільного правовідношення (в силу автономії волі) чи судом (у результаті застосування колізійних норм) [193, с. 12]. 

Така  дія надімперативних  норм забезпечує захист публічних, суспільно-важливих, національних та державних інтересів, економічної організації суспільства, що опосередковуються через державну політику даної юрисдикції у сфері спадкового права, та на відміну від публічного порядку має більш визначену мету, практичну спрямованість свого застосування та є чіткіше сформульованою.

 Причому, при співвідношенні основ колізійного права, включаючи функціонування автономії волі, і надімперативних норм, останні здатні фактично усунути дію колізійних правил, з чим  згодні більшість представників доктрини й практика вітчизняної та іноземних держав. За висловом Л.А. Лунца, є цілий ряд матеріальних норм, дія яких не може бути усунена або обмежена колізійною прив’язкою даного відношення до іноземного закону [22, с. 329]. Нове російське законодавство, наприклад, передбачає, що “колізійне право Росії не зачіпає дії тих імперативних норм законодавства РФ, які внаслідок вказівки в самій нормі або через їх особливе значення для забезпечення прав і інтересів учасників цивільного обігу, що охороняються законом, регулюють відповідне відношення незалежно від права, яке підлягає застосуванню [194, с. 10-11]. Таким чином, надімперативні норми повинні застосовуватись незалежно від того, норми якого права регулюють відносини спадкування, що знаходить своє відображення в багатьох документах по міжнародному приватному праву. Однак, існує і інший підхід, який у відповідності із усталеними принципами МПП щодо регулювання відносин приватноправового характеру з іноземним елементом не національним  матеріальним правом, ратує за незастосування не тільки диспозитивних, але й імперативних норм вітчизняного закону.

 

83