Таким чином, - Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві - Конспект лекций
ГоловнаЗворотній зв'язок

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Таким чином,

 можна стверджувати про існування певної категорії особливого майна, яке спадкується інакше, виділяється з-поміж інших предметів спадкової маси та, відповідно, зазнає дії надімперативних норм спадкового права (у деяких законодавствах ним можуть бути, наприклад, цінності валютного фонду, морські, річкові судна, компанії, паї в акціонерних товариствах і приватних компаніях [79, с.159], тощо,  див. с. 83 цієї роботи).

 Коло імперативних норм стає достатньо широким і залежить від конкретних ситуацій, які, очевидно, оцінює суд чи інший юрисдикційний орган [195, с. 78]. Безумовно, точного переліку надімперативних норм існувати не може1), оскільки суспільні  та державні пріоритети  варіюються від держави до держави, від етапу до етапу соціально-історичного розвитку. Так, для угорського права імперативні норми охоплюють принципи загальної, рівної, безумовної правоздатності, та положення цивільного кодексу, які  встановлюють недійсність угод або односторонніх заяв, що обмежують дієздатність та особисті права [82, c.36]. 

 У зв’язку з нечіткістю кола надімперативних норм права, які обмежують дію колізійних норм і застосування  іноземного права, ускладнюється питання  щодо зарахування окремих норм спадкового права до вказаного кола, що може у свою чергу ускладнити правозастосовчу  діяльність. Очевидно, в даному питанні слід погодитись з визначенням В.П. Звєкова, який при характеристиці надімперативних норм зазначає, що віднесення норм до категорії надімперативних повинно здійснюватись при: 1) вказівці в самій нормі щодо її надімперативності; а також 2) їх особливому значенні для забезпечення прав і інтересів учасників цивільного обігу, що охороняється законом, що дозволяє  віднести до правил такого роду цивільно-правові настанови, які, залишаючись частиною цивільного права виражають публічно-правові інтереси основ приватного права [19, с. 149]. Очевидно, у такій тенденції можна побачити регулятивне втручання держави у сферу цивільно-правових відносин, і, відповідно, ускладнення проведення чітких кордонів між публічним  та приватним правом [196, с. 78]. 

При звертанні  до українського спадкового права, у статті 570 Цивільного кодексу можна легко виявити виключення із загального колізійного принципу спадкування, де відносини по спадкуванню визнача-ються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє місце проживання (ч. 1 ст. 570 ЦК). Так, в ч. 3 ст. 570 ЦК сказано про те, що спадкування будівель, незалежно від інших колізійних прив’язок  (громадянство, постійне

місце проживання  спадкодавця), визначається за законом  місця їх розташування. Таким чином, при  спадкуванні нерухомого майна має значення виключно територіальний принцип локалізації такого майна. Така державна політика незмінно закріплюється і в багатосторонніх міжнародних документах. Так, всі договори про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах між Україною та іншими державами містять правило

щодо   застосування  до спадкування нерухомості норм права в залежності від території, де розташоване  таке майно (договори України з Болгарією, Угорщиною, Польщею, Молдовою та ін..). Указані норми будуть застосовуватись незалежно від того, яке право регулює правовідношення  через відсилання колізійних норми, що регулюють спадкування всіх інших видів майна. У вказаному вище прикладі, ч. 3 ст. 570 сама визначає сферу свого інтерлокального застосування  за допомогою умови про сферу застосування – прямо вираженої у тексті статті.

Ідентична тенденція прослідковується і в проекті ЦК в главі 113, що присвячена колізійним питанням спадкування. Хоча в ст. 1610 проекту ЦК за загальним правилом, відносини спадкування регулюються правом країни, в якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем в заповіті не обрано право країни, громадянином якої він був, однак, в ст. 1611 проекту ЦК установлене обмеження цього правила, де визначено, що спадкування нерухомого майна регулюються правом країни, в якій знаходиться це майно, а спадкування майна, внесеного до державного реєстру – виключно правом України. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що законодавство України в сфері спадкового права  захищає інтереси, більш істотні для держави, ніж ті, яким  покликані слугувати колізійні спадкові норми. Це власне  і є приклади тих надімперативних норми в національному колізійному спадковому праві, які створюють виключення із загальних колізійних норм.

Виходячи із специфіки спадкового права, значення надімперативних норм в міжнародному приватному праві полягає в захисті осіб, що залежали від спадкодавця за його життя, охороні соціально-важливих національних інтересів, інтересів сім’ї за одночасного обмеження автономії волі спадкодавця, зменшенні кордонів між публічним і приватним правом, ускладненні правозастосовчої практики при колізії надімперативних норм декількох держав, можливості зловживання значенням таких норм при правозастосуванні.

Усе це обумовлює необхідність розробки збалансованого підходу до проблеми існування та функціонуванні надімперативних норм як у теоретичній, так і у практичній площинах міжнародного приватного права [197, с. 133-136]. 

 

85