ГоловнаЗворотній зв'язок

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Очевидно,

 що національне законодавство у відношенні інституту автономії волі, що стосується спадкування, потребує подальшої доробки та більш детальної регламентації. Так, напевне, слід узгодити появу нових форм заповідальних розпоряджень у проекті ЦК з нормою про автономію волі, яка за проектом повинна бути виражена саме у “заповіті”. Тому є потреба замінити формулювання статті проекту ЦК та визначити, що спадкодавець може обрати право для правонаступництва не лише у заповіті, але і в будь-яких формах заповідальних розпоряджень, або, наприклад, у заяві по вибору права.

Крім того, як видається, вибір з-поміж двох законів: громадянства та постійного місця проживання є невиправдано обмеженим, адже очевидно, що правовідносини зі спадкування можуть бути більш тісно пов’язані одним або декількома зі складових іноземного елементу з іншими правопорядками, які не обмежуються законом громадянства та постійного місця проживання, а спадкодавець повинен  мати можливість підкорити спадкування будь-якому іншому правопорядку. Очевидно, що межі автономії волі слід значно розширити.

Як видається, автономія волі як новий інститут спадкового права повинна бути узгодженою з іншими правовими побудовами, зокрема, з інститутом обходу закону.

З проблемою обходу закону були знайомі ще античні юристи, що висловлювались як за дозвіл обходу закону, так і проти нього. Оскільки закони є наслідком довільних людських установлень, продиктованих корисливими інтересами можновладців, приватним особам зовсім не обов’язково їх дотримуватися, зберігаючи заради обережності подобу слухняності, а в дійсності намагаючись обійти ці закони будь-якими доступними способами [194, с. 38]. Павел згідно тексту Дігестів Юстиніана говорив, що діє проти закону той, хто здійснює заборонене законом; діє в обхід закону той, хто, зберігаючи слова закону, обходить його зміст [222, с. 29].

 

91