ГоловнаЗворотній зв'язок

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

 Отже,

 якщо законодавчо є закріпленою обмежена автономія волі спадкодавця, то при обранні спадкодавцем певного правопорядку із запропонованих двох, що мають можливість регулювати певне спадкування, будь-який вибір права буде обходити інший, не обраний правопорядок.  В такому випадку закономірно може виникнути питання, чи не буде подібний вибір права посягати на законодавчий суверенітет певної держави, чи не буде певне правовідношення  невиправдано виведене з-під дії юрисдикції власної держави та підкорене юрисдикції іншої держави? Очевидно, що у  випадку дії законо-

давчо-встановленої норми про автономію волі не має підстав говорити про обхід закону, тому що вибір спадкодавця повинен співпадати із субсидіарною прив’язкою, визначеною в ст. 1610 проекту ЦК, а через зазначення можливості вибору в законі він не буде протиправним.

Допоки законодавче закріплення необмеженої автономії волі залишаєть-

ся тільки бажаною, нам залишається,  виходячи із законодавчих реалій, розглянути обмежену автономію волі та її зв’язок з обходом закону. Так, ст. 1610 проекту ЦК містить положення, що має на меті одночасно обмежити як автономію волі так і обхід закону: “Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо на момент смерті він змінив громадянство”. Така категоричність статті проекту викликає певні міркування. Як відомо, для визначення наявності обходу закону необхідно встановити два суттєві моменти: чи виключено правовідношення з іноземним елементом з-під дії правопорядку, якому  повинно бути нормально підпорядковане, та чи передано під дію іншого правопорядку, більш вигідного за своїми приписами;  чи здійснена дана зміна свідомо, тобто штучно  чи ні уникається не зовсім вигідний закон [209, c. 29]. Іншими словами, необхідно визначити, чи є вибір добросовісним і законним виключно на суб’єктивних критеріях правозастосовчих органів, що в свою чергу додатково  надасть широкі можливості до застосування саме вітчизняного права не дивлячись на об’єктивні обставини справи.

 

94