ГоловнаЗворотній зв'язок

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Таким чином,

 однією з передумов здійснення автономії волі є висновок юрисдикційного органу про те, що вибір права  не повинен бути здійснений з єдиною метою – обійти закон, тобто, шляхом вибору права виключити імперативні норми, застосування яких при відсутності вибору було б обов’язковим. В доктрині під обходом закону розуміють волевиявлення сторін, що виражене в підкоренні правовідносин іноземному праву з метою уникнути застосування внутрішньої матеріальної правової норми.  М. Вольф визначав, що  коли  примусова юридична норма перешкоджає досягненню переслідуваної мети, зацікавлені особи часто намагаються обійти цю норму, створюючи для цього яким-небудь анормальним способом такий фактичний склад справи, до якого ця норма є незастосовуваною, і який, тим не менше, забезпечує той економічний чи соціальний результат, який ці особи мали на увазі” [57, c. 159]. На думку С.І. Раєвича,  тут мається на увазі присічення можливості скористатися  таким, що допускається в даній країні застосуванням іноземного закону зі спеціальною метою паралізувати той ефект, заради якого в іншій країні були встановлені певні правила внутрішнього законодавства, який зокрема зазначає, що дозвіл обходу закону та повага до “волі сторін” спираються на абсолютно неприйнятні для радянського юриста доводи” [113, c. 68].

   При вирішенні питання про недійсність вибору права спадкодавцем у випадку зміни ним  громадянства юрисдикційному органу необхідно враховувати всі суб’єктивні критерії, якими керувався спадкодавець, щодо недобросовісності, штучності, свідомості такого вчинку та об’єктивні критерії більш вигідного, лояльного правопорядку для регулювання відносин із міжнародного спадкування. В результаті так звана “добросовісність вибору права”  буде позитивно впливати на дію принципу автономії волі. В іншому разі можливість широкого застосування категорії обходу закону при визначенні дійсності волевиявлення   є загрозою негативного впливу на справедливість вирішення спірних питань спадкових правовідносин [228, с. 62-64].

Однак навряд чи доцільно змушувати правозастосовчий орган займатись психологічною стороною намірів спадкодавця, вивчати його внутрішні побудники для зміни спадкового статуту. Дослідити істину волю сторін немислимо, а тому проти цього обмеження висловлювалась майже одностайно вся доктрина (Bar, Weiss, Plank, Zitelman) [229, с. 98]. Це є ще одним аргументом проти самого використання додаткового запобіжного засобу проти застосування іноземного права – заборони обходу закону в МПП, і одночасно на користь панування необмеженої автономії волі в МПП.

Тому єдино доцільним прийомом у вирішенні проблеми взаємоузгодженості автономії волі та обходу закону є надання автономії волі статусу необмеженої, через що тимчасово-деструктивна норма, що заважає впровадженню диспозитивності і свободи волі людини в приватній сфері спадкового права  втратить свій, хоча і тимчасовий, однак невиправдано-жорсткий та нерозумно-панівний вплив, що дозволить удосконалити колізійну техніку та запровадить бажаний елемент гармонії в одному з аспектів МПП – вирішенні колізій спадкового права.

 

 

95