yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Зловживання довірою, зумовлене службовим становищем повірника

Зловживання довірою як спосіб вчинення злочину поняття і кримінально-правове значення

Зловживання довірою, зумовлене службовим становищем повірника

 залежно від обсягу повноважень, наданих службовій особі, може бути класифіковано, на наш погляд, у такий спосіб:

а) типове (просте) зловживання довірою, яке вчинюється особами, переліченими в ч. 1 прим. до ст. 364 чинного Кримінального кодексу;

б) зловживання довірою особою, яка займає відповідальне становище, вчинюється особами, переліченими в ч. 1 прим. до статті 364 КК, посади яких згідно зі ст. 25 Закону України “Про державну службу” віднесені до третьої, четвертої, п’ятої і шостої категорій, а також суддями, прокурорами й слідчими, керівниками, заступниками керівників органів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць (ч.2 прим. до ст.368 КК);

в) зловживання довірою особою, яка займає особливо відповідальне становище, вчинюється особами, посади яких перелічені в ч. 1 ст. 9 Закону України “Про державну службу”, й особами, посади яких відповідно до ст. 25 цього Закону віднесені до першої і другої категорій (ч.2 прим. до ст.368 КК).

Запропонована класифікація відповідає законодавчому поділу в прим. до ст.368 КК службових осіб на три категорії: службові особи; службові особи, які займають відповідальне становище; службові особи, які займають особливо відповідальне становище. Подібний поділ здійснено залежно від обсягу повноважень, наданих службовій особі. Чим більший обсяг таких повноважень, тим істотніша шкода заподіюється їх використанням усупереч волі довірителя, тим суттєвіших збитків терпить благо(а), турбота про яке(і) доручена цій відповідальній службовій особі.

На сьогодні чинний кримінальний закон дозволяє, на нашу думку, визначити кримінально-правове значення видів зловживання довірою, зумовлених службовим становищем повірника залежно від обсягу повноважень, у такий спосіб.

По-перше, названі види зловживання довірою як способу вчинення злочину, внутрішня (виконавча) сутність злочинного діяння виступають конститутивними, обов’язковими ознаками основного складу злочину. Їх присутність тим самим повинна бути обов’язково встановлена в процесі кваліфікації, а також визначені при цьому їх обов’язкові для складу ознаки в діянні винної особи. Наприклад, просте зловживання довірою є конститутивною ознакою складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК; зловживання довірою особою, яка займає відповідальне становище, виступає обов’язковою ознакою складів злочинів, передбачених у статтях 371–375 КК.

По-друге, деякі із зазначених видів зловживання довірою, виконуючи роль способу вчинення злочину, можуть виступати кваліфікуючими обтяжуючими обставинами, у відповідних складах злочинів. Вони тим самим визначають підвищений ступінь суспільної небезпеки кваліфікованого злочину, виражаючи її кількісний стан. Наприклад, зловживання довірою особою, яка займає відповідальне становище, і зловживання довірою особою, яка займає особливо відповідальне становище, виступають у вигляді обтяжуючих кваліфікуючих обставин у складах, передбачених відповідно ч. 2 і ч. 3 ст.368 КК (Одержання хабара), ч. 2 ст.382 КК (Невиконання судового рішення), ч. 3 ст.364 КК (Зловживання владою або службовим становищем).

По-третє, якщо жоден із перелічених видів зловживання довірою прямо не зазначено в диспозиції статті Особливої частини Кримінального кодексу і не випливає з її змісту в результаті застосування одного з видів тлумачення, його використання, проте, повинно бути встановлено правозастосовником. Виходячи із загальних засад призначення покарання (ст.65 КК), розроблених кримінальним правом, слід зауважити, що той чи інший вид зловживання довірою може відігравати суттєву роль у призначенні покарання, визначенні його виду й розміру. Відповідальне й особливо відповідальне становище службової особи свідчать про особливу й високу довіру, надану довірителем повірникові. Відносини довіри характеризуються при цьому значною тривалістю, стабільністю, служать підставою для надання повірникові особливих повноважень, особливо високого статусу й великої компетенції. У зв’язку з цим використання подібних повноважень як операційна утворююча злочинної дії забезпечує її більшою здатністю заподіяння шкоди правоохоронюваним благам. Чим вище статус службової особи і вагоміші його повноваження, чим цінніші суспільні відносини, до структури яких він включений як необхідна ланка реалізації соціального зв’язку, тим більша шкода, що виступає результатом протиправного використання повноважень, наданих службовій особі у зв’язку з її компетенцією, тим суворіше покарання повинно бути їй призначено.

На нашу думку, у чинному КК законодавець недостатньо використовує наявні у зв’язку з наведеною класифікацією можливості для обґрунтованої диференціації кримінальної відповідальності службових осіб за злочини, вчинені шляхом зловживання довірою. Наведені нами приклади, де види зловживання довірою залежно від обсягу повноважень, наданих службовій особі, використані законодавцем як конститутивні чи кваліфікуючі ознаки складів злочинів, вичерпують собою існуючі випадки. Водночас декларування в Конституції України [125] як найвищої соціальної цінності людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки (ст.3, 27, 50), закріплення й гарантія інших соціально значимих благ та інтересів: конституційний лад, право на його визначення й зміну (ст.5); екологічна безпека (ст.16); суверенітет і територіальна цілісність України (ст.17), право на власність (ст.41) тощо і наявність у КК складів, що передбачають відповідальність за заподіяння шкоди зазначеним благам, способом учинення яких може виступати зловживання довірою, зумовлене службовим становищем особи, припускають можливість і навіть вимагають використання зловживання довірою особою, яка займає відповідальне становище, і зловживання довірою особою, яка займає особливо відповідальне становище, як кваліфікуючих ознак. Це твердження справедливе, на наш погляд, щодо конкретних злочинів, передбачених у розділах Особливої частини КК: I (статті 109, 110), V (статті 157-162, 170, 171), VI (статті 189, 191), VII (ст. 233), VIII (ст. 237, 238 КК), IX (статті 256, 262), XV (статті 338, 340, 343, 344, 351), XVII (статті 364, 365, 366), XVIII (статті 376, 397), XX (статті 436, 437, 441, 442) та ін., тому що ступінь суспільної небезпеки злочину, вчиненого шляхом зловживання довірою, прямо залежить від обсягу повноважень, що знаходяться в компетенції службової особи.

 

Розглядаючи зловживання довірою, зумовлене службовим становищем особи, ми дійдемо висновку про те, що залежно від характеру виконуваних функцій заслуговують виділення: а) зловживання довірою службовою особою, яка є представником влади; б) зловживання довірою службовою особою, яка не є представником влади, але займає посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих обов’язків.

 

11