yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->4) Зловживання довірою, зумовлене угодою, договором, дорученням тощо.

Зловживання довірою як спосіб вчинення злочину поняття і кримінально-правове значення

4) Зловживання довірою, зумовлене угодою, договором, дорученням тощо.

Стосовно цієї групи злочинних діянь зміст зловживання довірою полягає у використанні прав і повноважень, наданих винному згідно з належним чином оформленою (юридично значимою) угодою з довірителем. Увесь обсяг наданих  повірникові повноважень міститься в письмовому акті-уповноваженні. Діяння повірника, пов’язане з використанням зазначених повноважень усупереч волі довірителя, містить у собі як операційну утворюючу (спосіб) один з видів зловживання довірою, що характеризує виконавчу сторону наступних діянь, за які Кримінальним кодексом установлено відповідальність – 192 (Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою) тощо. Зловживання довірою, зумовлене угодою (договором, дорученням), як спосіб учинення злочину є альтернативною ознакою основного й кваліфікованого складів цих злочинів. При заподіянні майнової шкоди (ст.192 КК) він становить альтернативу, обману і зловживанню довірою, зумовленому професійним становищем особи, її трудовою функцією.  Для правильної кваліфікації істотне значення має встановлення характеру й обсягу наданих винному повноважень. Крім того, необхідно установити й використання останніх на шкоду довірителеві (тобто не в його, а у своїх корисливих інтересах) і тим самим, заподіяння шкоди майновим інтересам власника (потерпілого).

У кримінально-правовій літературі обґрунтовано відзначається, що довіра зумовлена угодою, договором, дорученням належить до “спеціальних” [230, c. 33-34] видів довіри. Відносини довіри мають, як правило, нетривалий характер. Повноваження надаються для вчинення разових дій або дій однорідних (тотожних) за своїм соціальним змістом протягом певного періоду часу. У зв’язку з цим, майже завжди, соціальна цінність ролі, що полягає у правомірній діяльності повірника, вбачається менш значною порівняно із соціальною роллю службової особи та особи, яка займає певне професійне становище (виконує трудову функцію), однак, більшою, ніж соціальна значимість ролі, похідної від фактичних відносин довіри, тому що вчинення соціально значимої діяльності пов’язано з формальним (документальним) закріпленням наданих винному повноважень. При цьому правовою підставою відносин довіри, зумовлених угодою, договором, дорученням, виступають закони, положення, інструкції, статути тощо, що містять вимоги формального закріплення таких відносин довіри й межі їх існування. Забезпечує їх виникнення та існування, складання й належне (відповідно до вимог законодавства) оформлення договорів, угод тощо.

Кримінально-правова роль цього способу вчинення злочину полягає в наступному: а) має значення для кваліфікації в тому випадку, якщо він названий як конститутивна чи альтернативна ознака складу злочину; б) служить підставою для відмежування від злочинів, способом учинення яких виступає інший вид зловживання довірою; в) у тому випадку, якщо цей спосіб є альтернативною ознакою складу, його використання свідчить про менший ступінь суспільної небезпеки злочину, ніж того, способом учинення якого виступає зловживання довірою, зумовлене службовим становищем; д) впливає на диференціацію кримінальної відповідальності і його використання повинно враховуватися, відповідно до зазначеного, при призначенні покарання.

 

З нашої точки зору, зазначені види зловживання довірою мають істотне значення для кваліфікації злочинів, розмежування суміжних злочинів і відмежування злочинних діянь від незлочинних, визначення ступеня суспільної небезпеки вчиненого залежно від того чи іншого виду зловживання довірою, що поряд з іншими обставинами, має вагоме значення для диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання.

 

Розглянуті види відносин довіри, об’єктивні та суб’єктивні ознаки зловживання довірою, його види, ознаки, що характеризують загальне поняття способу вчинення злочину, дозволяють визначити зловживання довірою як спосіб учинення злочину (на рівні родового поняття про нього): використання наданих винному повноважень, зумовлених фактичними чи юридичними підставами й особливим характером відносин довіри на шкоду довірителеві (і третім особам).

 У структурі злочинного посягання зловживання довірою належить безпосередньо до суспільно небезпечної протиправної дії, указуючи на операційну своєрідність її виконання. Розглядуваний спосіб іманентний дії, схований у ній, входить до її змісту, визначає форму зовнішнього вираження злочину, або іноді виступає у вигляді “окремої” дії відносно “основної”, що забезпечує її виконання, і, знаходячись із нею в органічній єдності, є прийомом (операцією) виконання останньої.

 

 

15